ГлавнаяUV5QR - Oleg А. Drozhanoff personal siteМой профиль

Выход
Alter ego
Tempora mutantur et nos mutamur in illis... Suum cuique!
Вы вошли как Гость | Группа "Гости" | RSSСреда, 13.11.2024, 12:43
Меню сайта

Мои статьи

Моя мастерская

Радио базар

Форма входа

Поиск

Всякие полезности
  • MixW - программа для радиолюбителей

  • Аппаратный журнал UR5EQF_log

  • TR4W - программа для контестменов

  • GRID Calculator

  • www.youtube.com

  • Новая Почта

  • OpenContest

  • Форум RADIO PROFI

  • RSGB Islands on the Air

  • DX cluster

  • Reversebeacon.net

  • Click on the map

  • Диплом "Реки Украины"

  • Следим за грозой в Европе

  • Рыбные места Украины

  • Таблички с позывным

  • Почтовый ящик космонавтов МКС

  • WebSDR on seven bands

  • Слушаем WebSDR в Риме

  • Дипломные программы мира

  • Музыка питающая мой мозг

  • Любишь УКВ связь? Тебе сюда!


  • E-QSL сервис

  • Tarja Turunen Russian Site

  • История Полтавы

  • Топографические (генштабовские) карты Украины

  • Музыкальный форум с бесплатной загрузкой MP3

  • Изучайте CW в он-лайн!

  • Научно-производственная фирма "Аверс"

  • EPC MemberCenter

  • Словарь космических терминов






  • Кто здесь?
    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0



    счетчик посещений

    Посетители сегодня


    Мелитополь прогноз клёва рыбы
    UV5QR/P на Полтавщине
    Полтавский отпуск.

    Так уж у нас  сложилось в этом году, что  большую часть отпуска пришлось провести у моих родителей на Полтавщине. Честно говоря регулярно приезжая на свою родину летом, я  большее ударение делал на помощь родителям нежели на культурную программу, отдавая предпочтение семейному отдыху в других регионах Украины. Но из года в год экологическая ситуация на морях нашей страны настолько ухудшилась, что проводить там отпуск стало в буквальном смысле небезопасно для здоровья. Вобщем решили что лучше оздоровляться в этом году степным и лесным воздухом,  нежели морским.
    Ну а какой же отпуск без экскурсий и поездок? Самым первым делом посетили областной центр г.Полтаву. Несмотря на то что за свою жизнь я был в этом городе без преувеличения раз 200, он никогда мне не надоедает. Даже если просто бесцельно бродить по его прохладным зеленым улицам, неспеша рассматривая бесчисленные памятники, витрины магазинов, памятные мемориальные доски, новостройки и исторические достопримечательности, на следующий день прогулка по этим же местам будет не менее интересна. Не знаю как другим, но мне кажется все дело в прекрасных людях которые тут живут и повсеместно встречаются и деляться своим харошим настроением.  Полтава - старинный, насыщенный историческими и культурными памятниками, город. По последним археологическим исследованиям, возраст Полтавы был определен в 1100 лет. В общем есть на что посмотреть....


    Люблю приехать в Полтаву и просто побродить по памятным местам. 


    Вот главный памятник Полтавы.   Находится он в самом большом парке города — Корпусном саду.  

    Если хочешь нормально отдохнуть - выбирай самый простой вид транспорта который есть под рукой. В нашем случае это пригородная электричка Полтава-Харьков.  Естественно когда видишь железнодорожный транспорт один раз в году, то время проведенное в электричке запросто превращается в прикольное времяпровождение, да и притом же никаких ограничений - хочешь заходи в кафе, а хочешь в кабачок отведать ароматного шашлычка под свежее Полтавское пиво... Красота!!! 


    Посмотрели из окна электрички на ст. Вакулинцы, где мы были в этом году  на ОЧУ 2011. 

    После нескольких дней которые мы провели в Вакуленцах на Очном Чемпионате Украины по радиосвязи на КВ и УКВ (читайте тут http://uv5qr.ucoz.ru/index/zajavleno_v_testakh/0-5),  да в экскурсиях по Полтаве наступило недельное затишье - просто пассивный отдых. Валялись на диванах,  купались в замечательной прохладной и чистой реке Коломак (описано тут http://uv5qr.ucoz.ru/blog/cvetushhej_poltavshhiny_tikhij_ugolok/2010-08-02-4), гуляли по округе и как могли весилились. Но Радиолюбитель тем и отличается от обычного человека, что долго не может жить без звуков эфира.  Тогда же и зародилась мысль "засветить" в эфире никогда и никем не представленный по программе УРДА административный район РО-32.  Поэтому в один прекрасный летний вечер было решено развернуть рабочее место UV5QR/P и немного "отвести душу". Был  натянут диполь 20 метрового диапазона, а на балконе установлена аппаратура.  В аппаратный журнал потекла неспешная вереница связей.

    Установка наклонного диполя


    Рабочее место UV5QR/P из LOC: KN79MS


    Отдых отдыхом, а работы на огороде у родителей никто не отменял.

    В один из вечеров обсуждая с отцом маршрут планируемой поездки на Сорочинский ярмарок, мы затронули тему истории района и области. Мой батя  будучи  заядлейшим охотником и рыболовом,  за  60 лет занятий этими увлечениями  исходил и изъездил не одну тыщу киллометров по родной Полтавщине и знает множество интересных  мест, исторических памяток и захватывающих историй.  Тут у меня зародилась другая идея - оказать посильную помощь тем радиолюбителям, кто интересуется дипломной программой "Курганы Украины" и по случаю активизировать позывным UV5QR/P несколько других административных районов Полтавской области где я планировал побывать. Это PO-14 Котелевский р-н LOC: KN79JW - курган "Разрытая Могила" возле с. Малая Рублевка, и PO-32 Чутовский р-н работая с группы разрытых курганов  без названия у с. Стинка LOC: KN79NR. На том и порешил.

    Прибыл в PO-14  LOC: KN79JW и приступаю к разворачиванию рабочего места

    Однако 119 метров над уровнем моря....

    Установка антенны

    Работа в эфире в розгаре

    Внешний вид этого грандиозного захоронения

    О кургане "Розрытая Могила" можно рассказывать очень много. С самого дества, мы местные жители слышали много историй о тех кто в ней похоронен, о том кто и когда её грабил или исследовал. Но небылицы  оставим на потом, а сейчас попробую привести аргументированые научные выводы.  Честно говоря моя супруга и по совместительству фотограф этих экспидиций по полтавщине, после того как услышала все истории связанные с этим как оказалось аномальным местом,  едва  поддалась уговорам сделать хоть пару снимков моей работы на территории этого древнего захоронения, и после нескольких кадров удалилась оттуда и просидела все время в автомобиле на краю кукурузного поля рассположеного рядом с курганом. Во вторую поездку и вовсе сюда ехать отказалась. Итак чтоб не заниматься плагиатом приведу несколько выписок из материала который я накопал на просторах интернета описывающих само место.

    Посеред пагорбкуватої рівнини лівобережжя р. Ворскли, розділеної прямокутниками безкраїх ланів, поряд з межею приворсклянських лісів, за 1,2 км на захід від розгалуження сучасник автошляхів на Котельву, Опішню і Полтаву, у 2,5 км на схід під с. Лихачівки Котелевського району, знаходиться незвичайної форми підвищення, розташоване на мису другої надзаплавної тераси. Пагорб висотою 11 метрів над рівнем поля утворює своєрідне „кільце" діаметром до 110 метрів; у його центрі — кругла глибока яма завширшки 35 та глибиною понад 10 метрів. Стрімкі схили кільцевого валу майже обриваються в центральну заглибину зі сплощеним дном.   Посеред цього пагорбу відкопані рови глибиною до 2 метрів, на північний схід від нього — залишки валів висотою 1,5-2 метри та довжиною 40-50 метрів. Сліди валів, їх відгалужень помітні й з інших сторін від описаної місцини. І все це сховане за лісосмугою, насадженою 40 років тому.
    Величезний пагорб серед степової рівнини завжди привертав увагу подорожніх та місцевого населення. У середині XIX от. до нього звернулися й дослідники, позначивши в наукових працях цей комплекс пам’яток старовини як групу курганів „Розритої Могили".
    Московські „землеміри" першої чверті XVII ст. — автори відомого географічного опису Східної Європи „Книги Большому Чертежу", згадують у ворсклинському лівобережжі між рр. Мерлою та Мерчиком „Розрытой Курган". Найвідоміший український козацький літописець Самійло Величко (1670 - після 1728) у „Сказанні про війну козацьку..." наводить назву ще одного кургану — Виварена могила. Ці згадки позначають появу свідомого інтересу до старожитностей у басейні Ворскли ще у ХVII-ХVIII ст.
     Але перший опис „Розритої Могили" наводить Харківський і Охтирський архієпіскоп, доктор богослов'я Філарет (Гумілевський) (1805-1866) у „Історико-статистичному описі Харківської єпархії" в кінці 1850-х рр. Він називає пагорб курганом і повідомляє, що в народі „Розрита Могила" називається „шведським містечком". 1807 р., за його свідченнями, тут був влаштований склад фуражу й артилерії.
     Найбільш детально обстежив і описав пам'ятку 1888 р. полтавський археолог, етнограф і краєзнавець Іван Зарецький (1857 - 1936) - "...ця місцевість не була захищена від ворога і вибрана для помешкання народом лише внаслідок життєвих вигід, бо знаходилася безпосередньо над рікою з лісистими берегами; на випадок наближення нападників цим народом було побудоване за чотири версти на схід величезне городище, що називається зараз Розритою Могилою."
     З того часу городище дещо змінилося, висота валів і глибина ровів зменшилася, ще чітко помітні згадувані в „Описі" підкопи з середини валів городища і невеликі ями обабіч сторін виходів немов-би від вкопаних стовбів, на яких були навішені ворота, про що збереглися згадки в народних переказах. На схід від городища вправо і вліво стоять два насипи меншої величини, у вигляді незімкнених кілець, на жаль, один з цих насипів наполовину розкопаний місцевими жителями, які беруть тут землю для токів; та й городище починає страждати від розорювання. Городище стоїть на найвищому в околицях місці). 
    Заслуговують на увагу детальні польові дослідження 1888- 1889 рр. І.Зарецького в околицях пам'ятки, в резуль-таті яких була зібрана величезна (до 5000 прим.) колекція знахідок різних епох — від доби неоліту до середньовіччя, розкопані до десятка курганів епохи бронзи — раннього залізного віку, серед яких найвизначніші поховання предста-вників племенної верхівки скіфського часу ст. до н.е. Вітова могила та Опішлянка, що знаходилися за кілька кілометрів від „Розритої Могили" і містили серед поховального інвентаря чимало дорогоцінних речей — золоті бляшки-прикраси, кераміку, залізні та бронзові предмети вузди і зразки озброєння. 
    Лише в 1983 р., майже через століття після досліджень І.Зарецького, в групі курганів „Розритої Могили" розпочалися розкопки їх провела відомий донецький скіфолог, доктор історичних наук Алла Моруженко (1937-1991).
     Для досліджень був обраний розораний насип кургану висотою до 1 га діаметром 24 метри, розташований справа від „Розритої Могили", обабіч шосе на Котельву. Під насипом виявлений кільцевий у плані викид з материкової глини розміром 7x8,3 метрів, що оточував прямокутну поховальну яму довжиною 2,8 та шириною 2,1 метри, оріє-нтовану по осі північ-південь. Глибина її від рівня стародавньої поверхні складала 1,3 метри. Поряд з похованням були виявлені рештки поминального багаття та довгий вузький грабіжницький хід, через який стародавні шукачі скарбів потрапили до могили. Як установили дослідження, поховальна яма (камера) перекривалася дубовим накатником з неошкурених плах та горбилів, що був улаштований у два шари: поперек та вздовж осі ями. На дні камери збереглися сліди устаткування поховальної споруди дерев'яною „підлогою". На двох лагах із горбилів лежав дощатий настил, посипаний подекуди крейдою. Саме на ньому й було здійснене поховання, рештки якого дослідили археологи.
     Грабіжники повністю вигребли кістки похованого, розтрощили ряд речей із супутнього інвентаря, що свідчило про наявність в комплексі дорогоцінних предметів, напевне, дрібний золотих бляшок-прикрас одягу чи інших речей, викрадених з поховання. Серед знахідок, полишених шукачами коштовностей, — рештки шкіряного сагайдака шириною 15 сантиметрів (під сумок для стріл) з деревиною розпоркою, в якому знаходилося 117 стріл з бронзовими накінечниками кінця VII - початку VI ст. до н.е., та кілька дерев'яних загострених стріл без вістер; поряд лежали уламки залізних вудил і псалія від упряжі коня, залізний ніж. У грабіжницькому ході знайдені фрагменти ліпних лискованих посудин — корчаги та прикрашеного прокресленим, із заповненням білою пастою, орнаментом черпака з петельчастою ручкою. Чоловіче поховання з групи курганів біля „Розритої Могили" належало воїну ранньоскіфської доби.
     Зазначимо, що в цілому, аналогічні знахідки малися й у кількох розкопаних І.Зарецьким курганах цієї групи. Крім того, в одному з них трапилося й впускне більш пізнє поховання кочівника V ст. н.е. з кількома прикрасами із золота, бронзовими ремінцевими бляшками та рештками озброєння із заліза.
     Дослідники дійшли висновку, що група курганів „Розритої Могили" складає поховальний комплекс — курганний могильник скіфської доби, серед якого найзначнішою пам'яткою є рештки грандіозного кургану, пошкодженого за якихось господарських чи інших робіт.
     Розробка залишків майдану, частини полишених буртів велася, певно, і пізніше, у XVIII ст. До „Розритої Могили" звертали і скарбошукачі, копаючись у відслоненнях та „прощупуючи" сліди поховальної ями скіфської доби. З улаштуванням тут 1807 р. артилерійських складів майдан обнесли ровом, огородили парканом. На п'яти найзначніших проїздах до центральної заглибини встановили ворота. Рештки підкопів у масив насипу у середині майдану, описані Філаретом, могли бути льохами для зберігання військового майна; ями від стовпів, згадувані І.Зарецьким, — залишками влаштування воріт. За останньої війни з'явилися й інші невеликі заглибини — рештки окопів, бліндажу.
     Таким чином, історично сформований склад земляних споруд майдану утворив рідкісний історико-культурний комплекс, що хронологічно поєднав у собі ряд епох — раннього залізного віку, доби пізнього українського середньовіччя та ХІХ-ХХ ст. Збережена ж на окремих ділянках степова рослинність витримала антропогенні втручання і відновила своє існування на пам'ятці, як і 2500 тисячі років тому...
     Але необхідно навести ще одну гіпотезу, пов'язану із „Розритою Могилою". Відомий дослідник старожитностей скіфської доби України, доктор історичних наук, професор Борис Шрамко, людина що більше ніж 40 років життя пок-лала на вивчення грандіозного Більського городища скіфської доби у Котелевському районі і науково керувала робо-тами по дослідженню Лихачівського поселення тієї ж епохи, які проводила А.Моруженко, не раз відвідував величезний майдан. Під час розкопок двох аналогічних споруд меншого масштабу поблизу с. Новий Мерчик на Харківщині, за 20 км від „Розритої Могили", він знайшов вагомі підтвердження спорудження майданів як культових насипів ще в скіфський час. Тож, можливо, „Розрита Могила" ще відкриє свої таємниці у майбутньому новим дослідникам як полтавський Стоунхендж — своєрідна пам’ятка — обсерваторія, поминальний і поховальний комплекс. Такої думки дотримується відомий археолог Б.Шрамко.
     Зрештою, „Розрита Могила" у будь-якому випадку — пам'ятка унікальна і надзвичайно важлива для історико-культурних надбань України і Полтавщини зокрема.

    Вобщем все туманно, запутано и непонятно. Но место конечно в плане отдыха шикарное - растительность настолько буйная, что пролезть к основаниям холмов было очень тяжело. В густой траве постоянно что то большое шевелиться и передвигается.  При восхождении на курган нашел огромное орлиное перо - теперь вожу его как счастливый талисман в машине. Кстати о растительности -

    „Розрита Могила" якимось чудом залишилася унікальною збереженою ділянкою, недоторканим куточком „Великого степу".  На ділянці у 2,6 гектари, серед сукупності горбів, цей „клинець" степу дожив до наших днів, зберігши характерний комплекс флори і окремих представників степової фауни.
     Найкраще степовий ландшафт „вижив" саме на схилах і у заглибині в центрі пам'ятки (0,15 гектара), захищених від автотраси і людського ока лісосмугою із дубу, в'яза і робінії. Певно, посприяла цьому і наявність окремих видів плазунів, адже лише на „Розритій Могилі" в межах Котелевського району бачили степову гадюку...
     Як свідчать обстеження доктора біологічних наук Т.Андрієнка та кандидата біологічних наук О. Байрак, на зов-нішніх схилах горбів сформувалася типова степова рослинність з домінуванням злаків та різнотрав'я. На південно-західному схилі могили (12x30 м) зберігся „острівець" ковили волосистої, за несеної до „Червоної Книга України". Флористичне ядро в межах пам'ятки утворюють типові степові види — різак звичайний, лещиця волотиста, чебрець Маршала, осока колхідська і шавлія степова. По гребеню насипу зосталися фрагменти типових степових угрупувань рослинності — житняка гребінчастого, полила австрійського, тонконіга бульбистого.
    На інших ділянках горбів різнотрав'я буяє клаптиками порослі люцерни румунської, цміну піщаного та рутвиці малої, на дні центральної заглибини, у зволожених місцях, домінують гадючник звичайний, суниці зелені та келерія гребінчаста. Серед лісосмуги з південного та південно-східного боку від пам'ятки, зі сторони шосе, трапляються кущики ліщини, шипшини, глоду ...
    Отже, реліктовий куточок степу повною мірою є рідкісною пам'яткою природи, тому „Розрита Могила" за рішенням обласної Ради народних депутатів від 27 жовтня 1994 р. визначена як комплексна пам'ятка природи місцевого значення. Відповідальність за збереження цього „острівця" степу покладена на колективне сільськогосподарське підприємство ім. Сидора Ковпака Котелевського району.


    Незнаю как и чего, но через поисковик так мне и не удалось  получить ид. номер или просто  узнать нумерацию этого кургана по радиолюбительской программе "Курганы Украины", так что соискатели дипломов ищите сами. С моей стороны ответ на вашу QSL будет 100%.  Ну  а по ходу рассказа мы перемещаемся к моему "второму" полевому рабочему месту - на 50 км южнее в Чутовский р-н  LOC: KN79NR .


    У меня за спиной разрытая погребальная камера бывшего огромного безымянного кургана. 

    Со вторым местом работы UV5QR/P - группой курганов у с.Стинка Чутовского района вообще интересная ситуация. Получается что курганы есть, а упоминаний о них практически нет. Правда говорят что возможно есть описание этого места в трудах летописца Самийла Величка который где то в этих краях бывал, но перечитывать в отпуске три тома писаний на древнесловянском мне как то не улыбнулось.  В общем исходя из увиденного в краеведческом музее и прочитанного в инете я предполагаю, что все эти курганы рассположеные на  высоком правом берегу р. Коломак  являются звеньями одной цепи - продолжением группы курганов "Майданного комплекса Сторожова могила" который находиться в десятке-полторах километров вниз по реке у с. Сторожевое и представляет собой захоронения времен средней и поздней бронзы  катакомбной и срубной культурных общин. Вобщем где то  (ІІІ-ІІ тис. до н.е.). Оказалось что все это дело и по сей день изучается и описывается, кто интересуется чего там нарыли археологи читать тут http://www.arheolog-ck.ru/?p=3913 . За словами историка О.Б.Супруненко, по состоянию на 2007 г. на територии исторической Полтавщины насчитывается более 90 погребальных комплексов донецкой и ингульской катакомбных культур. Так почиму бы и не этот курган? Вот и кажется мне что скорее всего ученый- историк М.Я. Рудинский в 1924 который занимаясь расскопками "Сторожевой могилы" заодно расскопал и эту - уж больно высокое и громадное сооружение было в степи (даже сейчас в расскопаном виде спустя столько лет впечатляет размах расскопок и высота отвалов, если взобраться  на них то вся окружающая местность видна как на ладони километров на 20 ) - кто же мимо такого "бонуса" прошел бы. Да и по рассказам старожилов, где то в это время массированные расскопки именно тут и велись.

     
    Типичный для таких мест артефакт.

    Ну как бы там нибыло отметился я и на этих погребальных холмах, тобишь курганах. Опять же,  их классификаций по программе "Курганы Украины"  я найти не смог. Всего с двух описаных выше полевых рабочих мест, за пять заездов я провел  CW и DIGI   более 100 связей. На большее просто не хватило нервов и усидчивости - в летнюю жарищу одному сидеть на кургане скушно, а работать от АКБ - вообще еще то мучение. Да и наспех сооруженная из подручных материалов штыревая антенна-удочка с противовесами лежащими на земле - не лучшее решение для этих условий. Но я уверен,  для такой спонтанной экспедиции сотни -полторы связей  это нормальный результат, с чем себя и поздравляю. Не хочу загадывать наперед, но хочу вернуться сюда в следующем году и пожить пару дней в палатке (если конечно получиться решить вопрос с нормальным электропитанием) - сама по себе местность очень красивая, а место для установки антенн - просто шикарное, так почиму бы и нет? 

    Поработав в эфире нужно отдохнуть... А где самый лучший отдых? Конечно на ярмарке!!!

    Ну да ладно, делу время, а потехе час!  Радиолюбительство- радиолюбительством но и об отдыхе подумать не мешало бы. Хотите попасть в настоящую сказку, увидеть необычайно красивые места, которые описывал в своих повестях Николай Васильевич Гоголь?  Или может быть, хотите побывать на самой настоящей Сорочинской Ярмарке которой в этом году исполнилось 180 лет?  Если на все эти вопросы вы ответили утвердительно –  дорога вам в село Великие Сорочинцы! Мы в этом году так и поступили. И к стати ни капельки не пожалели!

    В конце лета все пути ведут в Сорочинцы

    Сорочинцы — село в Миргородском районе известное, пожалуй не только жителям Полтавщины, но и каждому, кто не только протирал штаны в школе за партой, но хоть изредка да интересовался  литературой и творчеством известных писателей таких как  Н.В. Гоголь. Кстати где то в периодике натыкался на статью о том, что литературные критики уже много десятилетий ведут споры - русским или украинским писателем является Гоголь. Так вот, Великие Сорочинцы – родина писателя. Того кто попадает в августе в Сорочинцы,  буквально захлестывает волна энергии и веселья исходящая от знаменитой  ярмарки, оглушает количество песен, буквально ослепляет ассортимент и яркость национальных товаров предлагаемых торговцами. Когда ходишь в эти дни ярмарочными рядами, кажется, что какая-то неведомая сила переносит тебя на 180 лет назад. Старинные украинские хаты, плетёные тыны, мельницы, волы запряженные в старинные возы, национальная кухня, завидной красоты девушки в национальных нарядах невероятно усиливают впечатление нереальности происходящего. Организаторы ярмарки попытались все сохранить таким же колоритным и простым, как это и было в гоголевские времена.  Кроме самой ярмарки, в Сорочинцах обязательно стоит посетить Свято — Преображенскую церковь (в ней поражает уникальный в своем роде иконостас в котором находится более чем сто старинных икон), взглянуть на дом-музей в котором родился и вырос Николай Гоголь, пожить несколько дней в отеле который построен в виде старинной украинской хаты, да и просто побродить чистыми улочками этого поселения.

    Вот так каравай!!!!

    Ну какое же украинское село без мельницы? Ветряная мельница в Сорочинцах.

    Еще одно из интереснейших мест Полтавщины попавшееся нам на пути следования - поселок Опошня. Мне очень понравилось как звучит общепринятый титул этого селения - неформальная столица украинского гончарства.  Опошня раскинулась в 45 км от Полтавы, вдоль автотрассы Полтава-Гадяч. Впервые упоминается о селении в XII веке, но если верить специалистам Полтавского Краеведческого музея - скифские и другие поселения существовали здесь гораздо раньше.  Поселение гончаров, скорняков и сапожников оказывается было даже казацким форпостом (до сих пор сохранились средневековые подземелья). В 1668 г. казацкий совет в Опошне отказался признавать условия Андрусьевского мира, согласно которому Украина была поделена между Россией и Польшей. Сохранилась деревянная Николаевская церковь (1730 г.). Расцвет и слава "столицы керамики" пришли в XVIII веке. Экскурсоводы   музея-заповедника украинского гончарства  рассказывают что керамические изделия опошнянских мастеров экспонируются на всемирных выставках, их приобретают лучшие музеи мира (Национальный музей-заповедник украинского гончарства рассположен тут же в Опошне и действует с  1986 г). Так же в поселке действуют усадьбы-музеи народных мастеров, но побывать и там времени уже небыло. Ну а саму продукцию народных умельцев можно приобрести на рынке опошнянской керамики, который расположен возле автостанции на центральной улице поселка где и сделана следующая фотография. 

    Покупаю сувенир - эксклюзивную чашку ручной работы.

    Крайняя остановка в этой поездке - у полевого колодца  на выезде из с. Великая Рублевка

    Говорят что журавль это к удаче...  А если журавль очень большой? К очень большой удаче???)))))
     
    Вот так интересно и необычно в моем понимании прошла первая часть моего отпуска, хотя для кого-то может такой способ отдохнуть покажется нудным и скучным.
    Но даже вернувшись из такого вот небольшого путешествия, начинаешь понимать, что порой не стоит гнаться за чудесами находящимися за тридевять земель: прекрасный, сказочный и удивительный мир, совсем рядом, стоит лишь оторвать свою "пятую точку" от дивана и  открыть глаза….

    UV5QR
    Дрожанов Олег
    Чутово-Сороченцы-Мелитополь
    2011г.
    Календарь
    «  Ноябрь 2024  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
        123
    45678910
    11121314151617
    18192021222324
    252627282930

    Мини-чат

    Мои фотографии

    Приборный поиск

    Рекомендую посетить
  • QRZ.RU календарь

  • Львівський радiоклуб

  • Программа UFF

  • Форум 6П3С

  • Форум QRZ.RU

  • Deutscher AR Club

  • Сайт Outdoor QRP AG

  • Форум CQHAM.RU

  • Барахолка OLX.UA

  • Радиоконструкторы Radio-kit

  • Сайт Radio-portal.ru/

  • Сайт CQ CW RU

  • «Клуб РадиоВолна»

  • Сайт Тularadio.ru

  • Українська Флора Фауна>

  • Сайт UR6GWZ

  • Сайт UT7AXA

  • Сайт QRZ-E

  • Ліга Радіоаматорів Волині

  • SATELLITE LOGBOOK PAGE

  • Radiomaster.com.ua

  • Форум Hamradio.com.ua

  • Форум Черкасского радиоклуба

  • Radiofishka.in.ua

  • Сайт ЗОО ЛРУ

  • UR0HWZ NEWS

  • Мелитопольский р\к "73!"

  • Персональный сайт UR7QM

  • Персональный сайт US3QQ

  • Заповедник "Каменная могила"

  • Украинский КВ портал

  • Український УКХ портал

  • Украинский радиопортал

  • Украинский QRP клуб

  • Токмакский радиоклуб

  • Сайт RA4A

  • Счастливые Дети Пандоры

  • Стихи Алены Сердюченко

  • Тень слезы

  • Волшебство украшений

  • Любителям авто Ланос

  • Любителям URFF программы

  • Personal page DL2KQ-EU1TT

  • Радиолюбительский островок

  • Московский радиоклуб

  • Все о потустороннем мире, призраках и пришельцах

  • Персональный сайт YL2GL

  • Сайт клуба RU QRP

  • DX-Calendar by DH9SB

  • Блог космонавта Максима Сураева

  • Радиоклуб "Радон"

  • Барахолка UR8LV

  • Радиоклуб "Маррад"

  • Сайт UT0NN"



  • Архив записей


    Поиск на русском www.qrz.ru :

    Поиск на нерусском www.qrz.com :

    Пошук на нашому uarl.com.ua :

    Ищем и находим схемы в Интернете:

    Незнаешь куда слать QSL- жми тут:









    Tarja Turunen Russian Site

    Персональный сайт радиолюбителя UR5EQF >
    Copyright MyCorp © 2024 

    Alter ego
    Внимание! Любое копирование информации с сайта, должно содержать ссылку на сайт. Не забывайте, у каждого материала есть собственник.